Дорога до
зростання

Турка знаходиться за 135 км від Львова, і саме її називають неофіційною столицею бойків ― етнічної групи українців, що живуть на північних та південних схилах Карпат.

Бойківський конгрес, представницький орган субетносу, має 18 філій в Україні та 15 у решті світу. Вже сотні років бойки зберігають свою культуру, кухню, звичаї та обряди, знайомлять туристів зі своїми традиціями на міжнародних заходах у Карпатах. Незважаючи на таке активне культурне життя, люди називали містечко Турка «Богом забутим місцем». Державне фінансування доходить сюди в останню чергу, інфраструктура розвинута мінімально. Промислові підприємства й колгоспи після розпаду Радянського Союзу зникли, поля поросли бур'янами. Щоправда, багато хто вступає в новостворені сільськогосподарські кооперативи. В Турці ― 40 відсотків усіх молочних ферм Львівської області. Однак і їм важко розвиватись через відсутність хороших доріг, а відтак якісної логістики.

Крім того, що на цих дорогах легко пошкодити машину, є ще одна проблема: на 80 кілометрів шляху тут лише одна автозаправка. Тому водії взагалі побоюються їздити у цьому напрямі. Відповідно, й інвестори воліють вкладати гроші будь-де, але не в гірських районах.

Петро Косачевич згадує, що листи з проханнями профінансувати ремонт дороги до свого містечка він розсилає владі усіх рівнів уже з чверть століття. Офіційна причина відмови завжди та сама: відсутність грошей. Пан Петро звертався за фінансуванням і до всесвітньо відомого бойка ― «українця, який відмовився бути бідним» Петра Яцика, канадського бізнесмена й головного спонсора Українського Інституту в Гарварді. Однак той побоявся допомагати українському уряду й посадовцям, оскільки мав невдалий досвід співпраці у 2000-х роках, коли гроші пішли в нікуди. Здавалося б, ситуація патова. Петру Косачевичу вже 68 років. Чи він ще побачить добру дорогу до рідного міста?

Руслан Кандибор ― голова Львівської обласної Служби автомобільних доріг. З 2015 року він відповідає за стан усіх шляхів області. В чому складність цієї роботи?

― Навіть коли на папері було написано, що гроші виділять, що є відповідна постанова Кабміну, нас питали: «А у вас є "живі" гроші на рахунку?». Їх не було, тому ніхто не хотів працювати. Нам казали: «Дайте аванс ― будемо працювати», ― каже Кандибор про те, як було ще зовсім недавно. Цьогоріч ситуація змінилась. ― Зараз усе по-іншому: провели тендер, обрали переможця на виконання робіт ― і він одразу стає до справи. Люди знають, що їм точно заплатять.

Керівник Служби автомобільних доріг жартує, що в останні кілька років обсяги ремонтів українських шляхів зросла на 1000%. Так ґрунтовно за це бралися ще перед Євро-2012. Тоді фінансування йшло із центрального бюджету, але й досі багато компаній не отримали грошей за виконану роботу. Відрізнялись і пріоритети. Головну увагу в 2011-2012 роках приділили ремонту шляху, який з'єднує Львів з Європою. На ремонт інших доріг, як-от Львів―Турка, грошей не було. Сьогодні ситуація змінилась: на рахунках Служби автомобільних доріг у Львові, а не десь у Києві ― близько мільярда гривень. Тепер Руслану Кандибору не доводиться переконувати дорожні компанії працювати «на державу». Навпаки, він може сам обирати, з ким із підрядників укладати угоду.

Водночас чиновник визнає: більше грошей означають вищий ризик корупції. У свій перший робочий день він пообіцяв особисто вдягти наручники корупціонерам. Це спрацювало: 7 осіб негайно покинули службу. Десяту частину оборотних коштів пан Кандибор вирішив виділяти на утримання служби та премії персоналу. Каже, що це «дає можливість прогнозувати майбутнє й планувати ремонти доріг до 2020 року».

Усіх цих коштів і далі не було б, якби не координація зусиль місцевих органів влади та Митної служби. Завдяки останній і наповнюється місцевий бюджет. Проекти в галузі інфраструктури ― найдорожчі, а чекати, доки країна вийде з кризи, можна дуже довго. Тому в Турці почали шукати власне рішення. І під час візиту Президента Петра Порошенка до Львова у 2015 році місцева влада домовилася з ним: частина коштів від перевиконання плану митниці буде перенаправлятись на фінансування доріг Львівщини.

Це було безпрецедентне рішення, тому що раніше все зібране на митниці до копійки передавали Києву. І ніхто не знав, скільки грошей повернуть на місця. Ось чому митники не бачили сенсу робити свою роботу добре: її результату й так ніхто не бачив. Будемо відверті: більшість українців і досі вважають, що митна служба ― це фіскальний орган, призначений лише для отримання надприбутків.

― З 2006 року я перестав носити форму митника, ― розповідає керівник Львівської митниці Левко Прокіпчук. ― Чому? Бо люди реагували на це не дуже позитивно. Зараз, коли українці дивляться на осіб у військовій формі, я бачу іскорку в їхніх очах, бачу вдячність. Мені б хотілося, щоб так само дивились і на людей у формі митника. Якщо народ дізнається, що, працюючи якісно, ми створюємо можливість для ремонту і будівництва доріг ― може, так і буде. Всі ж хочуть їздити по добрих дорогах. Якщо раніше в нас не було великого інтересу перевиконувати плани, то сьогодні ми знаємо, скільки з тих грошей, які ми заробили, йде на розвиток інфраструктури нашого регіону.

Пілотний проект чиновникам спободався, тому цей принцип фінансування доріг із надлишків митних зборів вирішили спробувати ще у трьох прикордонних регіонах: на Одещині, Волині, Буковині, а з січня 2016 року ― і в Києві. Запропоновані зміни прописано в бюджеті й включено до постанов Кабінету Міністрів.

З вересня по грудень 2015-го Львівській митниці вдалося залучити до бюджету 313 мільйонів гривень. Завдяки цьому в області профінансовано ремонти одразу трьох доріг. Цьогоріч митники поставили за мету залучити для ремонту доріг уже понад півмільярда гривень. Для цього треба було вдосконалити і власний сервіс, щоб залучити до митного оформлення якомога більше підприємств. Схоже, митникам це вдалося ― бо, наприклад, із вересня 2015-го кількість об'єктів зовнішньої торгівлі на Львівщині зросла на третину.

Сьогодні митники працюють над глибокою реформою всередині служби. Щоб втілити в Україні Директиву ЄС щодо митного законодавства, консультуються з польськими колегами. Також очікують кредиту в розмірі 100 мільйонів євро на будівництво прикордонних доріг і покращення пунктів перетину кордону.

Проте, на думку експертів, фінансова децентралізація створює ризик політичної корупції на місцевому рівні. За тим, як розподіляються бюджетні гроші в п'яти регіонах Західної України, стежать експерти з держзакупівель, які об'єднались у проекті «Тендер і злочин».

― Ми офіційно запускаємо кампанію з розслідування політичної корупції в держзакупівлях, ― каже керівник проекту Мирослав Сімка. ― Зупинятись на замовнику чи на виконавцях схеми не будемо, натомість шукатимемо бенефіціарів оборудки. Тих, хто стоїть за замовником і хто, власне, отримує найбільшу вигоду. Простежимо, чи не пов'язані вони з олігархами чи політичними силами. І таким чином зможемо «вирахувати» індекс політичної корупції в регіонах.

Фахівець зазначає, що в результаті фіскальної децентралізації Львів може розпоряджатися сумою в півтора мільярди гривень. Це неймовірні кошти для міста в порівнянні з минулими роками. Однак корупційні схеми в державних закупівлях залишились, через що частина грошей втрачається. Тому команда Мирослава Сімки разом із київськими колегами лобіюють впровадження по всій Україні електронної системи державних закупівель ProZorro. Вона зводить до мінімуму участь чиновників у розподілі коштів бюджету.

З 2015 року фахівці «Тендера та злочину» виявили корупційні контракти на 500 мільйонів гривень. 10% від цієї суми вже повернуто до бюджету. Однак лідера ініціативи такий результат не влаштовує ― адже, якщо мислити логічно, сума зекономлених коштів має наближатись до 100%.
Руслан Кандибор такий підхід лише вітає:

― Коли виконання робіт контролюватимуть самі місцеві громади, рівень корупції впаде у рази. Зокрема для цього ми при Службі автомобільних доріг створили Громадську раду, куди ввійшли представники 16 громадських організацій. Це була моя ідея. Зараз будуємо дорогу в Сокальському районі ― отримуємо дзвінки кожен день. Там асфальт кладуть у дощ, там ще щось… Дорожні працівники кажуть: «Вони не дають нам працювати!» Я ж відповідаю: «Навпаки. Будь-який негатив варто сприймати, як підказку».

Голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка каже, що процес децентралізації непростий і не настільки швидкий, як йому б хотілось. Водночас, він зазначає: «на папері» провести децентралізацію неможливо. Треба йти до людей, здобувати довіру, гарантувати розвиток. Потрібно переконувати місцевих, що тепер вони мусять взяти відповідальність на себе. На Львівщині ― вже 15 місцевих об'єднаних громад. Щоб не страждати через брак коштів, вони мають дбати про залучення інвестицій. Власне, це чи не головний шлях для розвитку громад. Але щоб інвестиції надходили в регіон, має бути відповідна інфраструктура. Перш за все, дороги.

― Раніше під час офіційних зустрічей представники компаній часто скаржилися на роботу митниці, ― зазначає голова Львівської ОДА. ― Мені було дуже неприємно це чути. Але на початку цього року тон нашої розмови змінився. Підприємці визнали: ситуація змінюється, а якщо виникнуть будь-які проблеми ― ми домовилися, що вони нам одразу це повідомлять. Бізнес дуже зважає на якість доріг, бо мусить мати сполучення з іншими містами та регіонами країни та континенту.

Тому Петро Косачевич у свої 68 почувається дуже натхненно. Адже дорогу зі Львова до його рідного містечка відремонтують уже до кінця 2016 року. Вона покращить логістику всього регіону, дасть поштовх розвитку зеленого туризму, підтримає існуючі сільськогосподарські кооперативи та полегшить створення нових. Зрадіють і спортсмени з аматорами: якісна дорога відкриє їм шлях до параолімпійської бази в селі Верхнє Турківського району.

Шлях до Турки дуже потрібен і бойкам. Вони з усього світу з'їздяться сюди на Бойківські фестини та конгреси, що їх організовує Петро Косачевич. Наступного року на фестинах очікують 50 тисяч гостей із різних країн. Пан Петро вже тішиться, що дорога «витягне горян із депресії», підтримає розвиток регіону, а ще ― сприятиме поширенню культури бойків. Тобто забезпечить її подальше збереження.