Україна на шляху до децентралізації
FONDATION HIRONDELLE
З 2015 року Україна почала передавати територіальним громадам реальні повноваження. Це перспективний, але довгий шлях із численними перешкодами. Як процес іде зараз? Щоб дізнатись, ми поїхали на місця, у глибинку. І тепер готові поділитись почутим і побаченим.
Від редакції
Яку державу і яке суспільство можна збудувати, якщо в нації з тисячолітньою історією є лише 25 років досвіду державного будівництва в сучасних умовах?
Взимку 2014-го українці, здається, вперше спробували поєднати в одне ціле відокремлені до цього поняття — держави, нації, ідентичності та громадянства.
Правова держава й радикальна реформа корумпованої бюрократичної системи були фундаментальними вимогами суспільства. З того часу прогрес є, але незначний: заважає, зокрема, збройний конфлікт на Донбасі, що спалахнув навесні 2014 року.
Зараз, у 2016 році, Україна все ще проходить випробування війною, її суверенітет у небезпеці. Проте громадянське суспільство, все активніша сила, змушує звиклу до сидіння на віковічних «схем» політичну еліту змінювати країну.
Фундаментальна реформа у рамках цих змін, яка водночас і крок у майбутнє, і «пахне порохом» — це реформа децентралізації, зміна логіки взаємин між Києвом та периферіями, населення яких живе дуже по-різному.
У Києві, Львові чи на Донбасі під терміном «децентралізація» розуміють різні речі. Що це: адміністративна децентралізація, коли більше повноважень передаються на місця? Чи це надання регіонам реальних владних повноважень? Чи, може, взагалі федералізація? Далі, чи діятиме цей закон однаково по всій території України?
Ці питання є вибуховими, оскільки пов'язвні з виконанням Мінських угод, які мають покласти край конфлікту на сході країни. Згідно з ними, Донецька й Луганська області мають отримати широку автономію.
Зробити це дуже непросто. І це аж ніяк не безперешкодний шлях: перед викликами нинішньої ситуації, після втрати Криму, в умовах війни на Донбасі єдина країна є пріоритетом для українців, і жодні компроміси тут неможливі.
Правова держава й радикальна реформа корумпованої бюрократичної системи були фундаментальними вимогами суспільства. З того часу прогрес є, але незначний: заважає, зокрема, збройний конфлікт на Донбасі, що спалахнув навесні 2014 року.
Зараз, у 2016 році, Україна все ще проходить випробування війною, її суверенітет у небезпеці. Проте громадянське суспільство, все активніша сила, змушує звиклу до сидіння на віковічних «схем» політичну еліту змінювати країну.
Фундаментальна реформа у рамках цих змін, яка водночас і крок у майбутнє, і «пахне порохом» — це реформа децентралізації, зміна логіки взаємин між Києвом та периферіями, населення яких живе дуже по-різному.
У Києві, Львові чи на Донбасі під терміном «децентралізація» розуміють різні речі. Що це: адміністративна децентралізація, коли більше повноважень передаються на місця? Чи це надання регіонам реальних владних повноважень? Чи, може, взагалі федералізація? Далі, чи діятиме цей закон однаково по всій території України?
Ці питання є вибуховими, оскільки пов'язвні з виконанням Мінських угод, які мають покласти край конфлікту на сході країни. Згідно з ними, Донецька й Луганська області мають отримати широку автономію.
Зробити це дуже непросто. І це аж ніяк не безперешкодний шлях: перед викликами нинішньої ситуації, після втрати Криму, в умовах війни на Донбасі єдина країна є пріоритетом для українців, і жодні компроміси тут неможливі.
Межа українського Закарпаття, вихід до румунських гір. Цей регіон є лабораторією для децентралізації та реформи місцевої поліції.
3 березня 2015 року президент Петро Порошенко створив Конституційну комісію, завдання якої — забезпечити докорінну реформу держави, зокрема судової системи та розподілу владних повноважень. Перший закон — щодо децентралізації — вже проголосовано.
За словами влади, мета цієї реформи — повністю змінити систему місцевого управління, вперше в історії незалежної України передавши місцевим громадам реальні повноваження.
Наявність політичної волі очевидна, але на цьому шляху чимало перешкод. В умовах війни держава не може наповнити свій бюджет без підтримки міжнародних партнерів. До того ж, 70 років централізованої комуністичної бюрократії не могли не лишити відбитку на ментальності людей.
Однак, схоже, реформа має відбутись або зараз, або ніколи. й суспільство в цьому питанні часто налаштоване рішучіше, ніж політичні еліти. За результатами опитування, проведеного у червні 2016 року, 70% українців висловились за передачу більших повноважень місцевим органам влади.
У рамках спільного проекту українських журналістів та міжнародних кореспондентів, що ініційований та реалізується за підтримки швейцарської Fondation Hirondelle, ми вирушили в чотири області країни, щоб дослідити реальну ситуацію, зрушення та складнощі в цьому процесі.
Результат нашої роботи — на цьому сайті. Пропонуємо Вам ознайомитись із різними точками зору щодо реформи децентралізації в Україні.
За словами влади, мета цієї реформи — повністю змінити систему місцевого управління, вперше в історії незалежної України передавши місцевим громадам реальні повноваження.
Наявність політичної волі очевидна, але на цьому шляху чимало перешкод. В умовах війни держава не може наповнити свій бюджет без підтримки міжнародних партнерів. До того ж, 70 років централізованої комуністичної бюрократії не могли не лишити відбитку на ментальності людей.
Однак, схоже, реформа має відбутись або зараз, або ніколи. й суспільство в цьому питанні часто налаштоване рішучіше, ніж політичні еліти. За результатами опитування, проведеного у червні 2016 року, 70% українців висловились за передачу більших повноважень місцевим органам влади.
У рамках спільного проекту українських журналістів та міжнародних кореспондентів, що ініційований та реалізується за підтримки швейцарської Fondation Hirondelle, ми вирушили в чотири області країни, щоб дослідити реальну ситуацію, зрушення та складнощі в цьому процесі.
Результат нашої роботи — на цьому сайті. Пропонуємо Вам ознайомитись із різними точками зору щодо реформи децентралізації в Україні.
ЯК ВТІЛЮЄТЬСЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ?
1 жовтня 2015 року Верховна Рада прийняла закон про децентралізацію країни.
В українському контексті децентралізація означає передачу влади та значної частини бюджету від центральних державних органів до автономних місцевих громад. Таким чином, місцеві органи влади отримують більшу відповідальність, але вони якраз найкраще знають, як застосувати наявні ресурси.
Адміністративна вертикаль в Україні виглядає так: регіон (область), округ (район) та осередок (громада).
Реформа ж відбувається так: місцеві виконавці нарешті зможуть належно виконувати свої повноваження,, а населення через вибори зможе формувати управлінські органи як на рівні громад, так і на рівні області. Відтепер автономні місцеві інституції (громади, районні та обласні ради) користуватимуться реальною владою та матимуть необхідні для виконання своїх обов'язків ресурси.
Ключовим моментом даної реформи є об'єднання як сільських так і міських спільнот всередині громади — щоб збільшити місцевий бюджет і, як наслідок, покращити інфраструктуру в регіоні.
У багатьох випадках центральне керівництво дозволить громадам самим заробляти гроші. Наприклад, змінювати вартість оренди міської землі, 60 % від податку з якої лишатимуться в місцевому бюджеті.
Також громади самі шукатимуть нові джерела фінансування, використовуючи місцеві джерела та приваблюючи інвестиції. Ці гроші лишатимуться в місцевому бюджеті.
Утім, це довгий шлях. Передання грошей із центру на місця хоч і спростилось, істотно змінено не було. Щоб отримати передбачену суму, громада досі має пройти чимало інстанцій як на рівні області, так і у столиці. Як результат, у багатьох областях країни децентралізація досі не набрала обертів.
Щоб більше дізнатись про децентралізацію, скористайтесь веб-сайтом швейцарсько-українського проекту підтримки децентралізації DESPRO, який працює з місцевою владою, готуючи її до реформування.
В українському контексті децентралізація означає передачу влади та значної частини бюджету від центральних державних органів до автономних місцевих громад. Таким чином, місцеві органи влади отримують більшу відповідальність, але вони якраз найкраще знають, як застосувати наявні ресурси.
Адміністративна вертикаль в Україні виглядає так: регіон (область), округ (район) та осередок (громада).
Реформа ж відбувається так: місцеві виконавці нарешті зможуть належно виконувати свої повноваження,, а населення через вибори зможе формувати управлінські органи як на рівні громад, так і на рівні області. Відтепер автономні місцеві інституції (громади, районні та обласні ради) користуватимуться реальною владою та матимуть необхідні для виконання своїх обов'язків ресурси.
Ключовим моментом даної реформи є об'єднання як сільських так і міських спільнот всередині громади — щоб збільшити місцевий бюджет і, як наслідок, покращити інфраструктуру в регіоні.
У багатьох випадках центральне керівництво дозволить громадам самим заробляти гроші. Наприклад, змінювати вартість оренди міської землі, 60 % від податку з якої лишатимуться в місцевому бюджеті.
Також громади самі шукатимуть нові джерела фінансування, використовуючи місцеві джерела та приваблюючи інвестиції. Ці гроші лишатимуться в місцевому бюджеті.
Утім, це довгий шлях. Передання грошей із центру на місця хоч і спростилось, істотно змінено не було. Щоб отримати передбачену суму, громада досі має пройти чимало інстанцій як на рівні області, так і у столиці. Як результат, у багатьох областях країни децентралізація досі не набрала обертів.
Щоб більше дізнатись про децентралізацію, скористайтесь веб-сайтом швейцарсько-українського проекту підтримки децентралізації DESPRO, який працює з місцевою владою, готуючи її до реформування.
